High Ideals by Demian Feriy

ua/eng

Ностальгія за абсурдним минулим.
Альбом передає суміш почуття дитинства (1995-2003) із теперішнім усвідомленням абсурдності обстановки на той час.
Схоже на сильне протиріччя. Пост радянське минуле, шансон, бруд та розруха – це об'єктивна реальність того часу, залишки якої тягнеться досі.
Але відкритість і чистота сприйняття дитини так чи інакше згладжує абсурд, що зрозумілий лише подивившись тверезим поглядом. У цьому середовищі високі ідеали - це пародія.
Я спеціально використав семпли того, що ненавиджу. Наприклад, Михайло Круг – світило дивних, для нинішнього мене високих ідеалів, що частково живуть у багатьох.


Nostalgia for an absurd past.
The album conveys a mixture of childhood feelings (1995-2003) with the current awareness of the absurdity of the situation at that time.
Seems like a strong contradiction. The post-Soviet past, chanson, dirt and devastation - this is the objective reality of that time, the remnants of which are still dragging on.
But the openness and purity of the child's perception, one way or another, smooths out the absurdity, which is understandable only by looking with a sober sight. In this environment, high ideals are a joke.
I specifically used samples of what I hate. For example, Mikhail Krug is the luminary of strange, for my current, high ideals, which partially live in many.